У трансформаційному малюванні немає сюжету і немає предмета, який треба розмістити на аркуші. Але композиція все одно є: це те, як лінії розподілені по паперу, де вони густіші, де рідші, де залишилося повітря. Від неї залежить, чи виглядає малюнок цілісним, чи «з'їхав» в один кут.
У цій статті — навіщо вести лінії від краю до краю, як рівномірно заповнити аркуш, де залишити порожнє місце і як фігура може стати центром малюнка.
Що таке композиція в цій техніці
Композиція тут — це не про те, що намальовано, а про те, як заповнено аркуш:
- щільність — скільки ліній і перетинів на одиницю площі;
- рівновага — чи розподілені вони по всьому аркушу, чи скупчилися в одному місці;
- ритм — як чергуються довгі плавні ділянки і дрібні повороти;
- повітря — великі й малі клітинки, які лишаються між лініями.
Усе це складається само, поки ви ведете лінії, але кілька простих прийомів допомагають отримати цілісний аркуш.
Чому від краю до краю
Лінія, що починається і закінчується за краєм аркуша, робить малюнок фрагментом більшого візерунка. Немає «рамки» і немає відчуття, що малюнок стиснутий у центрі. Аркуш заповнюється рівно: лінія проходить через усі зони, а не крутиться в одній.
У курсі цей принцип доведено до окремого кроку. В алгоритмах є загальні лінії — кілька ліній через увесь аркуш, які, як радить курс, варто уявляти такими, що починаються і закінчуються далеко за його межами. Зазвичай їх дві-три, і вони об'єднують усе, що було намальовано до них.
Як рівномірно заповнити аркуш
- Перша лінія — по діагоналі або дугою через увесь аркуш. Вона одразу «займає» простір.
- Друга — в іншому напрямку. Якщо перша йшла зліва направо, друга нехай іде згори вниз або по іншій діагоналі.
- Третя і наступні — туди, де порожньо. Подивіться на аркуш і поведіть лінію через найбільшу незаповнену ділянку.
- Поверніть аркуш. Догори дриґом чи боком одразу видно, яка частина «важча».
На аркуші A4 три-п'ять ліній зазвичай дають рівне заповнення. Більше ліній — щільніший малюнок і більше роботи на округленні.
Де залишити повітря
Повітря — це клітинки, які лишаються між лініями. Вони потрібні з кількох причин:
- місце для округлення. Якщо лінії пролягають надто близько, перетини зливаються в суцільну пляму;
- місце для кольору. Великі клітинки — найпомітніші ділянки при розфарбовуванні;
- відпочинок для ока. Малюнок, де все однаково густо, читається як сіра маса.
Добре, коли клітинки різного розміру: кілька великих, багато середніх, дрібні біля перетинів. Таку різноманітність дає сама непередбачувана лінія — якщо вона змінює і напрям, і розмір вигинів.
Ритм: довге і коротке
Ритм композиції народжується в лінії. Довгі плавні ходи роблять аркуш спокійнішим, дрібні повороти додають напруги. Якщо вся лінія складається з дрібних вигинів, малюнок виглядає метушливим; якщо тільки з довгих — порожнім. Чергуйте: довгий хід через пів аркуша, кілька коротких поворотів, знову довгий.
Коло як центр
Фігура в малюнку може стати точкою, на якій тримається погляд. В одному з алгоритмів курсу є окремий крок — намалювати коло, щоб «закріпити» малюнок. Місце і розмір кола там радять обирати інтуїтивно, за власним бажанням.
Кілька спостережень, які допоможуть:
- коло не обов'язково в центрі. Зміщене до одного з кутів, воно часто виглядає живіше;
- велике коло стає головним, маленьке — акцентом серед ліній;
- коло з'єднують з рештою аркуша лініями, а нові перетини так само округлюють.
Вертикаль чи горизонталь
Той самий набір ліній на вертикальному й горизонтальному аркуші дає різні малюнки. Вертикальний формат тягне погляд угору-вниз, горизонтальний — уздовж. Спробуйте обидва: в курсі є шаблони для округлення в обох орієнтаціях.
Вправа: три мініатюри
Перед великим малюнком намалюйте на чернетці три маленькі прямокутники, приблизно 6 на 8 см. У кожному проведіть три лінії по-різному:
- усі три — довгими дугами;
- одна довга, дві — з дрібними поворотами;
- лінії сходяться ближче до одного краю.
Подивіться, яка мініатюра подобається найбільше, і перенесіть її задум на великий аркуш. Округлювати мініатюри не обов'язково: вони для композиції.
Що далі
Композиція складається з ліній, а як їх вести, ми розповідали у статті «Перша лінія». Після ліній іде округлення перетинів, а потім, за бажанням, колір. У курсі Neurojournal лінії, фігурам і кольорам присвячено окремі уроки модуля «Абетка», а алгоритми з загальними лініями — у модулі «Алгоритми». Перший модуль відкритий без реєстрації — почніть із нього.
